Шляхи повинні збігатися точно (тобто не допускається «/foo/repo», якщо справжній шлях — «/foo/repo.git» або «/foo/repo/.git»), а також не використовуються шляхи, повʼязані з користувачем. git daemon відмовиться запускатися, якщо ця опція увімкнена, а аргументи тек не вказано.

Перепризначає всі запити шляхів відносно заданого шляху. Це свого роду «корінь Git» — якщо ви запустити git daemon з --base-path=/srv/git на example.com, то якщо ви пізніше спробуєте витягнути дані з git://example.com/hello.git, git daemon інтерпретуватиме шлях як /srv/git/hello.git.

Якщо --base-path увімкнено і пошук у репозиторії не вдається, з цією опцією git daemon спробує виконати пошук без префікса базового шляху. Це корисно для переходу до використання --base-path, водночас дозволяючи старі шляхи.

Для підтримки віртуального хостингу можна використовувати інтерпольований шаблон шляху для динамічної побудови альтернативних шляхів. Шаблон підтримує %H для імені цільового хосту, наданого клієнтом, але перетвореного в нижній регістр, %CH для канонічного імені хосту, %IP — для IP-адреси сервера, %P — для номера порту та %D — для абсолютного шляху до названого репозиторію. Після інтерполяції шлях перевіряється на відповідність списку тек.

Дозволити витягування з усіх тек, схожих на репозиторії Git (мають субтеки objects та refs), навіть якщо в них немає файлу git-daemon-export-ok.

Запускати сервер як службу inetd. Мається на увазі --syslog (можна перевизначити за допомогою --log-destination=). Несумісно з опціями --detach, --port, --listen, --user та --group.

Прослуховувати певну IP-адресу або імʼя хосту. IP-адреси можуть бути або IPv4-адресою, або IPv6-адресою, якщо підтримуються. Якщо IPv6 не підтримується, то --listen=<імʼя-хосту> також не підтримується, і --listen має бути вказано IPv4-адресу. Можна вказати більше одного разу. Несумісно з опцією --inetd.

Прослуховувати на альтернативному порту. Несумісно з опцією --inetd.

Час очікування (у секундах) між моментом встановлення зʼєднання та отриманням запиту від клієнта (зазвичай це досить невелике значення, оскільки процес має відбуватися практично миттєво).

Час очікування (у секундах) для окремих субзапитів клієнта. Цей показник включає час, необхідний серверу для обробки субзапиту, та час очікування наступного запиту від клієнта.

Максимальна кількість одночасних клієнтів, зазвичай — 32. Встановіть значення нуль щоб прибрати обмеження.

Скорочення для --log-destination=syslog.

Надсилати повідомлення журналу за вказаним призначенням. Зверніть увагу, що цей параметр не передбачає використання опції --verbose, тому зазвичай реєструватимуться лише помилки. <Призначення> має бути одним з:

Дозволити використання нотації ~user у запитах. Якщо параметр не вказано, запит git://host/~alice/foo розглядається як запит на доступ до репозиторію «foo» у домашній теці користувача alice. Якщо вказано --user-path=<шлях>, той самий запит розглядається як запит на доступ до репозиторію <шлях>/foo у домашній теці користувача alice.

Записувати в журнал відомості про вхідні зʼєднання та запитувані файли.

Під час привʼязування сокета для прийому використовувати SO_REUSEADDR. Це дозволяє серверу перезапускатися, не чекаючи на закінчення терміну дії старих зʼєднань.

Відʼєднати від оболонки. Передбачає використання параметра --syslog.

Зберегти ідентифікатор процесу у <файл>. Ігнорується, коли демон запускається з параметром --inetd.

Змінити UID та GID демона перед входом у цикл обслуговування. Якщо вказано лише --user без --group, використовується ідентифікатор основної групи користувача. Значення цього параметра передаються до функцій getpwnam(3) та getgrnam(3), а числові ідентифікатори не підтримуються.

Вмикання/вимикання служби для всього сайту в стандартних налаштуваннях. Зверніть увагу, що службу, вимкнену для всього сайту, все одно можна увімкнути для окремого репозиторію, якщо вона позначена як така, що підлягає перезапису, і репозиторій увімкне цю службу за допомогою параметра конфігурації.

Дозволити/заборонити заміну стандартних налаштувань для всієї системи налаштуваннями для окремих репозиторіїв. Зазвичай налаштування всіх служб можна перевизначити.

Якщо увімкнено інформативні помилки, git-daemon надсилатиме клієнту більш докладні повідомлення про помилки, розрізняючи такі ситуації, як «такого репозиторію не існує» та «репозиторій не експортовано». Це зручніше для клієнтів, але може призвести до витоку інформації про наявність неекспортованих репозиторіїв. Якщо інформативні помилки не увімкнено, у всіх повідомленнях про помилки клієнту повідомляється «доступ заборонено». Стандартним значенням є --no-informative-errors.

Кожного разу, коли клієнт підключається, спочатку запускається зовнішня команда, вказана в <шляху>, з іменем служби (наприклад, «upload-pack»), шляхом до репозиторію, іменем хоста (%H), канонічним іменем хоста (%CH), IP-адресою (%IP) та портом TCP (%P) як аргументами командного рядка. Зовнішня команда може вирішити відмовити у наданні послуг, завершивши роботу з ненульовим статусом (або дозволити їх, завершивши роботу з нульовим статусом). Вона також може перевірити змінні середовища $REMOTE_ADDR та $REMOTE_PORT, щоб дізнатися про користувача, який надсилає запит, під час прийняття цього рішення.

Решта аргументів надають список тек. Якщо вказано будь-які теки, то процес git-daemon обслуговуватиме запитувану теку, лише якщо вона міститься в одній з цих тек. Якщо вказано --strict-paths, то запитувана тека має точно відповідати одній з цих тек.

Служба обслуговує клієнтів git fetch-pack та git ls-remote. Зазвичай є увімкненою, але репозиторій може вимкнути її, встановивши елемент конфігурації daemon.uploadpack у значення false.

Служба обслуговує git archive --remote. Зазвичай є вимкненою, але репозиторій може ввімкнути її, встановивши елемент конфігурації daemon.uploadarch у значення true.

Служба обслуговує клієнтів git send-pack, дозволяючи анонімне надсилання змін. Зазвичай є вимкненою, оскільки в протоколі немає автентифікації (іншими словами, будь-хто може надсилати будь-що до репозиторію, включаючи запит на видалення посилань). Вона призначена виключно для закритої локальної мережі, де всі знають одне одного. Цю службу можна ввімкнути, встановивши для елемента конфігурації daemon.receivepack значення true.

Щоб налаштувати git daemon як службу inetd, яка обробляє будь-який репозиторій у /pub/foo або /pub/bar, помістіть запис, подібний до наступного, у /etc/inetd, розмістивши його в одному рядку:

	git stream tcp nowait nobody  /usr/bin/git
		git daemon --inetd --verbose --export-all
		/pub/foo /pub/bar

Щоб налаштувати git daemon як службу inetd, яка обробляє репозиторії для різних віртуальних хостів, www.example.com та www.example.org, помістіть запис, подібний до наступного, у /etc/inetd, розмістивши його в одному рядку:

	git stream tcp nowait nobody /usr/bin/git
		git daemon --inetd --verbose --export-all
		--interpolated-path=/pub/%H%D
		/pub/www.example.org/software
		/pub/www.example.com/software
		/software

Щоб налаштувати git daemon як звичайну службу, не повʼязану з inetd, яка обробляє репозиторії для кількох віртуальних хостів на основі їхніх IP-адрес, запустіть демон ось так:

	git daemon --verbose --export-all
		--interpolated-path=/pub/%IP/%D
		/pub/192.168.1.200/software
		/pub/10.10.220.23/software

Щоб увімкнути git archive --remote та вимкнути git fetch для репозиторію, додайте наступне у файл конфігурації репозиторію (тобто файл config поруч із HEAD, refs та objects).

	[daemon]
		uploadpack = false
		uploadarch = true